Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Духовнi практики. Навчальний посiбник"

Головна > Книги > Духовнi практики. Навчальний посiбник > Медитативний бiг

Змiст книги
"Духовнi практики. Навчальний посiбник."

Бог i ми. Ступенi духовного шляху

Багатомiрнiсть всесвіту

"Створення свiту" i "кiнець свiту"

Де шукати Бога?

Пекло i рай

Як полюбити Бога?

Бог — i Божественнi Вчителi

Бог — i язичеськi "боги"

Духовне серце — орган любовi

"Формула Бабаджі"

Iстина

Простота

Любов

Карма-йога (служiння)

Знищення свого нижчого "я" заради злиття з "Я" Бога

Практика Прямого Шляху

Попереднi методи

Початковi методи

Етична самокорекцiя

Враження — як "їжа" для душi

Початковий контроль своїх емоцiй

Зiбранiсть, енергiйнiсть

Гiгiєнiчнi поради

Хатха-йога

Робота з образними представленнями ("вiзуалiзацiя")

Основнi методи

Загальнi відомості

"Хрест Будди"

Розминка

Релаксаційні асани

Пранайами

Психофiзичнi вправи

"Шавасана"

"Латихан". Хрещення Святим Духом

Очищення чакр. Розкриття духовного серця

Виходи з тiла

Розвиток чакр. Дань-тяни

Робота з меридiанами. Сушумна, чітріні, жень-мо, "мiкрокосмiчна орбiта", серединний меридiан

"Кокон"

"Мiхури сприйняття"

Розвиток "сили в тонкостi" (правильна "кристалiзацiя" свiдомостi)

"Моржування"

Медитативний бiг

Вищi методи

Їхня задача i схема роботи

Пранава. "Народження" i "дорослiшання" у Святому Духу

Зцiлення вiд бiсiв

"Тотальна реципрокальність" (ніродхі)

Вогненне хрещення. Злиття з Божественним Вогненним "Махадублем"

"Корiнь"

"Пiдняття" кундаліні

Входження в Обитель Творця

Висновок

Лiтература


 

Медитативний бiг

Могутнiм методом пiдвищення енергопотенціалу органiзму i розвитку його енергетичної системи є медитативний бiг. Ця методика спочатку була створена духовними подвижниками Тибету (бiг "лун-гом"). У нашiй країнi вона завоювала популярнiсть саме в груповому варiантi завдяки зусиллям Яна Iвановича Колтунова (Москва).

Суть методу складається у виконаннi пiд час тривалого групового бiгу в нешвидкому темпi пранайам i медитацiй, що а) вiдволiкають увагу вiд вiдчуттiв тiла, дозволяючи не концентруватися на втомi, б) створюють стiйкий позитивний емоцiйний стан, в) тренують здатнiсть до концентрацiї, образного представлення i медитацiї, г) розвивають "особисту силу" (силу свiдомостi), д) дозволяють давати рiвномiрнi гармонiчнi навантаження на м'язову, серцево-судинну, дихальну та iншi системи органiзму i т.ін.

При медитативному бiгу групою в складi 5 — 50 i бiльш людей керує ведучий, котрий безупинно (саме безупинно!) задає вправи.

При медитативному бiгу, на вiдмiну вiд психiчної саморегуляцiї в статичному варiантi, всi вправи проводяться на незрiвнянно бiльш високому енергетичному рiвнi, що значно пiдсилює їхню ефективнiсть. Умови емоцiйного об'єднання всiх учасникiв бiгу i монотонного фона роботи м'язової системи сприяють бiльш високії концентрацiї.

Даний метод доцiльно використовувати пiсля освоєння основ психiчної саморегуляцiї. Непiдготовлених у цьому вiдношеннi новачкiв пiдключати в групу небажано, тому що кожний, хто виявляється нездатним брати участь у медитативнiй роботi синхронно з усiєю групою, утруднить роботу всiм.

Нижче ми приводимо свою модифiкацiю даної методики у виглядi зразкової програми, розрахованої приблизно на дві години (без урахування часу розминки). Як буде видно з подальшого викладу, дана програма служить перехiдним етапом до вищих методiв духовної роботи, описуваним нижче.

Перші тренування варто обмежити не бiльш, нiж 30 хвилинним бiгом, потiм можна поступово нарощувати навантаження.

У зв'язку з виникаючими перебудовами в м'язовiй системi в перiод тренувань потрiбно збiльшити в рацiонi харчування кiлькiсть бiлка (молочнi продукти, яйця, горiхи, гриби й iн.). Пiсля тренувань добре пити молоко.

Вiдзначу також, що в жiнок пiд час iнтенсивних занять бiгцем можуть виникати затримки менструацiй (це добре вiдомо в спортивнiй медицинi); побоюватися цього не треба.

Якщо тренування проводяться вранці, можна бiгати натще чи обмежитися склянкою води з ложкою меду чи варення. При денних чи вечiрнiх тренуваннях приймати їжу треба за кiлька годин до бiгу. З повним шлунком бiгати неможливо.

Одяг при медитативному груповому бiгу повинен бути легкий. Так, при температурi повiтря вище 0 градусiв по Цельсію досить тренувального костюма. При мiнус десяти i нижче можна надягти двоє тренувальних штанiв, легкий светр i шапочку. Але можна вдягатися i легше. При цих вправах неприпустимий перегрiв тiла.

В літню спеку доцiльно трасу бiгу прокласти повз природніх водойм i робити зупинки для купання. А ще краще бiгати вранці, а вдень залишатися у води. У цей час можна проводити бесiди i, примiром, заняття по вивченню харчових ресурсiв лiсу. Взимку бiг можна закiнчувати бiля ополонки (але обов'язково повинне бути поруч тепле примiщення чи заздалегiдь розведене велике багаття). Якщо таких умов немає, можна користатися душем. Бiг обов'язково треба завершувати обмиванням тiла, iнакше наступить погане самопочуття.

Бiгові обов'язково повинна передувати iнтенсивна розминка, що охоплює всi суглоби i м'язи тiла (її методика приведена вище). Взимку розминку краще проводити в примiщеннi, щоб вийти на мороз у розiгрiтому за рахунок руху станi.

Потiм починається бiг. Ведучий бiжить за групою, щоб усi чули його голос. Спочатку вiн дає установку на збереження правильної постави:

 

- Увага на поставу. Тулуб випрямлено. Можна навiть злегка вiдхилити його назад. Тiло повинне бути в такiм положеннi, щоб м'яза спини не напружувалися. Розслабимо м'яза спини. Вiдкинемо злегка назад голову. Розслабимо заднi м'язи шиї. Увага на ступнi. Ставимо їх прямо, не розводячи носки в сторони. Ступнi розслабленi. Вони м'яко, нiжно торкаються землi. Розслабимо м'яза гомiлок, м'яза стегон. Вiдчуття таке, що ноги увесь час розслабленi, момент поштовху не вiдчувається. Увага на грудну клiтку. Вона пiднята. Враження таке, що ключицi накладенi на неї зверху, як дощечки, вiдчуємо їх. Грудна клiтка протягом усього бiгу залишається розправленою. Вдихнемо грудьми — i так їх i залишимо в розправленому станi. Живiт розслабимо, але вiн не вiдвисає, якщо грудна клiтка розправлена. Стежимо, щоб тiло не стало нахилятися вперед — iнакше воно швидко втомиться. Зафiксуємо його правильне положення. Увага — на кистi рук: вони розслабленi, бовтаються вiльно. Представимо, що ми за тiм'я пiдвiшенi довгим дротом до далекого космiчного об'єкта. Тiло пiдвiшене, воно майже не торкається землi, розслаблене.

Опустилися концентрацiєю свiдомостi в муладхару. Направили з неї погляд до центра Землi. Бачимо там море Вогненного Свiтла. Направимо до нього з муладхари промiнь. От вiн досягає вместилища тiєї Сили... Могутнiй вiдповiдний iмпульс енергiї спрямовується нагору по променi, наповняючи чакри, все тiло. Повторимо вправу. Концентрацiя в муладхарі. Посилаємо свiй сигнальний промiнь до центра Землi..., одержуємо вiдповiдний iмпульс Сили!... Вiдчуваємо енергiю в чакрах. Усе тiло наповнилося мiццю, свiтлом, воно розправилося, щiльнiсть енергiї в ньому пiдвищується... Повторимо ще i ще раз...

Побачимо пiд поверхнею Землi на глибинi метрiв 30 гiгантський пилосос, звернений повітрязабірним розтрубом нагору. Зараз ми його включимо, i вiн буде втягувати в себе i направляти на спалювання до центра Землi всi темнi енергiї, що знаходяться усерединi i навколо нас. Уключили мотор, от вiн загудiв, наростає тяга... Дивимося в простiр, що оточує групу, спостерiгаємо, як несуться, втягуючись у пилосос, летять униз темнi енергiї. Прослiджуємо їхнiй шлях... Вони спрямовуються з величезною швидкiстю до центра Землi — i там зникають... Переглядаємо простiр, що безпосередньо оточує тiло кожного з нас на вiдстанi метра. Клацнемо тумблером — потужнiсть мотора пiдвищилася в 2 рази. Спостерiгаємо як вiдриваються i несуться вниз темнi жмути. Переглядаємо ретельно простiр навколо голови..., шиї..., грудної клiтки..., живота..., таза..., стегон..., гомiлок..., ступней... А тепер направимо увагу в простiр усерединi своїх тіл. Переключаємо ще раз тумблер. Потужнiсть зросла в 4 рази! Загудiв ще дужче, затрясся пилосос. Страшна тяга зриває все темне, що ще залишилося в тiлах, ще не вiдiрвалося вiд них. Переглядаємо голову, шию, груди, живiт, таз, ноги... Тiло наповняється зверху найчистiшим свiтлом, що приходить на змiну тому, що пiшло...

Долонi рук повернемо нагору. На них — по тенiсному м'ячику з бiло-золотавого свiтла. Перекидаємо їх з руки на руку. Вони стають усе яскравiше, свiтлiше. Сполучаємо їх в одну кулю на лiвiй долонi. Будемо роздувати цю кулю енергiєю зi своїх анахат.

Муладхара знизу — "вдих", анахата — "видих" уперед у кулю. Муладхара — "вдих", анахата — "видих". (Повторюємо разів 10). От куля вже величиною з великий кавун... (Ще трохи "видихiв" у кулю). От вона уже дiаметром у метр... От усi кулi зливаються в одну загальну кулю... Дивимося зсередини кулi на її оболонку. Вона мiцно вiдокремлює нас вiд навколишнього простору. Усерединi кулi — найтонше прозоре середовище, наповнене ясним свiтлом. У нiй дивно легко дихається, вiдчувається дивна легкiсть, невагомiсть... Здається, що всi тiла зливаються в одне всерединi кулi, у єдиний органiзм... Продовжуємо бiг у кулі.

Проведемо серiю пранайам. "Вдихаємо" свiтло через ноги i "видихаємо" його через муладхару вперед, виштовхуючи все, що перешкоджає його рухові. Це — те свiтло, яке можна бачити в надлишку пiд поверхнею Землi. Лiва нога — "вдих", муладхара — "видих" (3-4 рази). Права нога — "вдих", муладхара — "видих" (3-4 рази). Лiва нога "вдих", свадхістана — "видих". (I так далi по всiх чакрах). Муладхара — "вдих", анахата — "видих" (3-4 рази). По хребтi знизу — "вдих", аджня — "видих" (3-4 рази). Лiва нога "вдих", уся права сторона тiла — "видих" (3-4 рази). Права нога — "вдих", лiва сторона тiла — "видих" (3-4 рази). Лiва рука — "вдих" — через анахату — права рука — "видих". (I навпаки). Муладхара знизу — "вдих", сахасрара нагору — "видих". (Кiлька разiв, потiм створюється постiйний потiк свiтла). Зупиняємо потiк, спостерiгаємо хмару свiтла, що утворилася над нами, вона прагне влитися в нас, розкриваємося пiд нею, впускаємо в себе, заповнюємося її нiжнiстю i чистотою...

Мiж долонями в кожного — маленьке сонечко. Споглядаємо його золотаве свiтло, вiдчуваємо ласку... Сонечко розпадається в руках..., усмоктуємо його тепло i свiтло через руки в анахату, вiдчуваємо приємне розпирання в чакрі. А тепер будемо випромiнювати з анахати свiтло i тепло сонечка на все живе навколо нас...

Увiйдемо концентрацiєю в саму праву частину анахати. Знайдемо там найтонший план свiтла i скинемо усі бiльш грубi шари в просторi чакри i потiм усього тiла. (Те ж робимо з правої частини вішудхи, потiм аджні, сахасрари, з лiвої частини сахасрари, аджні i так далi по колу).

Побачимо себе лисицею. Руда лисиця з великим пухнатим хвостом рiвно бiжить по лiсi. Бiг для лисицi — природний стан. Бiжимо по м'якому зеленому моху мiж стовбурами дерев, серед кущiв i каменiв. Бiжимо, не звертаючи увагу нi на що навколо. Попереду у лисицi — цiль. Лисиця повинна зустрiти висхiдне сонце. Ось спереду голий, без лiсу, положистий гострий пагорб. Бiжимо нагору по його схилi до вершини. Завмираємо на вершинi. Стоїмо на вершинi пагорба i спостерігаємо, як через лiс починає пiднiматися диск висхiдного сонця. Трепетне чекання, готовнiсть... Сонце пiднiмається i торкається пагорба своїм свiтлом. Ось воно пiднялося. Дивимося на його диск. Струмливе свiтло виливається iз сонця i наповнює тiло. Нехай тiло наповняється свiтлом, нехай свiтло згущається, стає рiдким. Наповняємо ним усе тiло вiд хвоста до очей... Щiльнiсть зрiдженого свiтла в тiлi зростає...

... А тепер кожний з нас — казкова лань. Стрибок — злiтаємо вгору, насолоджуємося волею, тiло наповняється щастям, радiстю польоту над лiсами i полями в нiжностi ясного ранку, у золотi сонячного свiтла. Переповняємося щастям, захватом, млiстю. Вдихаємо повними грудьми свiжiсть теплого вiтру, змiшаного зi свiтлом сонця. Унизу пiд нами лiсова рiка i покритi травою i кущами пагорби. Хвиля легкого вiтерцю пробiгла по листю дерев. Наближаємося до землi. Доноситься аромат квiтiв. Торкнулися землi, знову вiдiпхнулися, знову злiтаємо в простiр свiтла, знову безмiрна радiсть польоту!... Вiдчуваємо тепло сонячних променiв своєю м'якою, нiжною шкуркою, посмiхаємося сонцю, усьому свiту, усьому живому навколо: квiтам, птахам, травам, деревам, жукам, метеликам, звiркам, людям. Хочеться всiх наповнити свiтлом радостi, розтопити запеклi, грубi душi... Яке це щастя — жити в гармонiї з всiма й усiм, у любовi!

Повернемося у своє людське тiло, що бiжить. Почнемо формувати довкола нього "оболонку" зi свiтла. "Бинтуємо" тiло, починаючи знизу, на вiдстанi сантиметрiв 50 вiд тiла витками широкого бинта в напрямку по годиннiй стрiлцi, якщо дивитися знизу. Формуємо оболонку навколо ступній..., навколо гомiлок..., стегон..., таза..., живота..., грудей..., шиї..., голови..., пощупаємо руками свiдомостi зсередини оболонки її стiнки... Побачимо над собою своє дзеркальне вiдображення, як би свого двiйника, що бiжить ногами нагору. Продовжуємо формувати "оболонку" тепер навколо його тiла: навколо голови..., шиї..., грудей..., живота..., таза..., стегон..., гомiлок..., ступній..., вiдриваємося вiд "оболонки", злiтаємо метрiв на п'ять. Не дивимося вниз. Насолоджуємося прохолоддю вiтерцю, простором, волею... Пiднiмаємося над парком (лiсом, бульваром, стадiоном). Навколо нас лiтають птаха, привітаймо їх. Пiднiмаємося пiд шар хмар (якщо є хмари), споглядаємо їх знизу. Приготуємося, щоб пробитися крiзь них туди, де блискає Сонце (якщо бiгаємо у свiтлий час доби). На секунду перетворимося в маленьку ракету i здiймемося туди — у свiт радостi i свiтла. Свiтло Сонця вiдбивається вiд бiлих, блискаючих хмар унизу. Блиск, блискотiння радостi в яскравих променях Сонця! Упиваємося свiтлом, наповняємося його радiстю...

А тепер направимося в космос, залишимо сонячну систему... Ми пливемо в просторi безкрайнього космосу... Навколо — зiрки... Тиша... В усiй повнотi вiдчуємо вiчнiсть i нескiнченнiсть всесвiту... Зiрки мерехтять... Це — пульс космосу. Ввiйдемо в цей ритм. Мiрне мерехтiння зiрок. Тиша. Спокiй. Вiчнiсть i Нескiнченнiсть... Мудрiсть безкрайнього простору... Почнемо повернення. Наближаємося до Сонця. Воно стає все бiльше, бiльше, занурюємося в рiдне свiтло його нiжних променiв, знову заповнюємося ними, захлинаємося захватом. Зависаємо над слiпуче бiлими хмарами, поринаємо крiзь них, пiд нами — поверхня нашої рiдної планети, лiси, рiки, поля, села i мiста... Будемо знижуватися. Летимо над поверхнею Землi, свiтимо на все живе сонячним свiтлом, накопиченим у наших тiлах... Даруємо свою ласку, нiжнiсть — ялинам, березам, птахам, звiркам, людям... Побажаємо всiм людям жити у мирі та гармонiї з всiма й усiм... Заллємо свiтло любовi в усi спустiлi, зачерствiлi серця. Нехай позбудуться вони вiд грубості, ненавистi, насильства, користi, неправди, пияцтва! Нехай заповниться увесь свiт блаженством свiту й любовi! Нехай заповняться всi серця сонячним свiтлом!

Опускаємося над нашим мiстом, над парком, ще нижче, дивимося на групу людей, що внизу бiжать, це — нашi тiла, наближаємося до них, з'єднуємося з ними. Вiдразу опускаємося в муладхару, посилаємо з муладхари промiнь до центра Землi, одержуємо вiдповiдний iмпульс Сили, що заповнює чакри, все тiло... (Останнiй елемент повторимо 3-4 рази).

Працюємо якийсь час з "мiкрокосмiчною орбiтою". Потiм вiдчуємо себе в анахаті..., в маніпурі..., свадхістані..., у муладхарі..., знову в свадхістані..., в маніпурі..., в анахаті..., у вішудхі..., в аджні..., в сахасрарі..., над головою... Купаємося у свiтлi, летимо на волi, вiдчуваємо радiсть, нiжнiсть, чистоту, тонкiсть сонячного свiтла. Починаємо ущiльнювати свою лiтаючу форму, нагнiтаючи в неї, як магнiтом, свiтло найтоншого простору... Лiтаюча форма здобуває обриси людського тiла, ущiльнюється, наповняється свiтлом, починає сама свiтитися як ранкове сонце, стає "сонячним двiйником". Повiльно сполучаємо тiла. Вiдчуваємо в собi щiльне сонячне свiтло, дорогоцiнний вантаж золотого елiксиру. Простежимо за рiвномiрнiстю його розмiщення по усьому тiлу.

Мiж долонями помiстимо кулю з бiлого з золотавим свiтла, величиною з м'яч. Розташуємо його навпроти маніпури. До маніпури позаду приставляємо трубу, через яку в чакру i потiм у кулю спрямовується потiк свiтла. Щiльнiсть свiтла в кулi росте (але вона не роздувається). Заповнили кулу до межi, вiдокремили трубу, розчинили її. Увага — у кулю. У ній починаються внутрiшнi процеси, що приводять до колосального росту тиску. У кулi бушує бiлий-золотавий вогонь найтоншої природи... Руками вводимо кулю в маніпуру. Чакру розпирає вiд введеної в неї сили. Усе тiло наповняється неймовiрною мiццю!... Важко утримувати тiло, воно хоче робити величезнi стрибки, мчатися... З маніпури вперед починає повiльно висуватися червоний трикутник... Вiн тягне тiло за собою за середину живота... (Через 1 — 2 хвилини припиняємо прискорення командою:) Розчинити трикутник!... Переднi, бiг на мiсцi! Зiбралися знову щільніше. Маніпура — "вдих", вішудха — "видих. (Кiлька разiв). Представимо перед анахатою бiло-рожеву запашну троянду. Променi висхiдного сонця блискають i переливаються в крапельках роси на нiжних пелюстках. Уведемо квiтку в анахату. Чакра наповняється нiжним ароматом. (Введемо образи квiтiв в усi чакри). Зануримося в блакить ясного ранкового неба. Уведемо це свiтло в тiло, заповнимо ним простiр усерединi тiла... Тепер заповнимо все тiло золотавим свiтлом висхiдного сонця... (Якщо зараз зима i є чистий снiг — можна роззутися i побiгати по снiгу босонiж).

Бiжимо далi. Концентрацiя — у центрi долонь. У центрi долонь з'являється пульсуюче тепло. Вiдчуваємо в долонях пульс! Пульс вiдчуваємо! Пульс! Концентрацiя — у подушечках великих пальцiв. У них з'являється тепло i пульс! Пульс вiдчуваємо! Пульс! (I так далi в промiжках мiж пальцями й у подушечках кiнцевих фаланг усiх пальцiв). Вiдчуваємо кистi рук. У них — пульсуюче тепло, пульс! Пульс! Вiдчуваємо цiлком руки, руки з грудною клiткою, з головою, вiдчуваємо у всiй верхнiй частинi тiла пульс! Усе тiло перетворюється в пульсуюче серце! Вiдчуваємо себе пульсуючим серцем! Воно збiльшується в два рази, у десять разiв... Величезне пульсуюче серце, невтомний могутнiй орган, наповнений гарячою кров'ю, у ньому — величезна, невичерпна сила!... Пульсуємо!... Вiдчуваємо себе пульсуючим серцем!... Поступово стискуємося, ущiльнюємося, знову вiдчули своє тiло, вiдчуємо в ньому ущiльнену мiць цього гiгантського серця...

Обернемо погляд у простiр свiтла над головою. Розiллємося свiдомiстю в навколишнiм просторi. Сконцентруємося на оточуючих нас рослинах: травi, квiтах, кущах, деревах. (Якщо зараз зима — робимо вiдповiднi виключення). Вiдчуємо їхнiй стан, направимо на них свою нiжнiсть... Настроїмося з емоцiйним станом спiваючих птахiв, направимо на них свою любов.

Позаду на нас насувається стiна вiтру-свiтла. Найтонше свiтло на найтоншому планi дує крiзь нашi тiла, змиваючи i несучи геть всi грубi шари. Оболонки тiл здулися, вiдчуваємо себе безтiлесними, пливучими в просторi свiтла, що пiдганяються вiтром-свiтлом. Зливаємося усi в одну велику кулю свiтла i пливемо...

Знов здобуваємо кожен iндивiдуальнiсть, ущiльнюючись у виглядi бiлих лебедiв. Злiтаємо вгору в променях ранкового сонця. Над нами — блакить неба, пливуть яскравi бiлi хмарини. Насолоджуємося польотом, вiдчуваємо тепло ласкавого свiтла Сонця. У потоках теплого повiтря злегка вiбрують пера. М'яко ворушимо крилами. Насолоджуємося польотом. Подивилися вниз. Унизу рiка, що iзвивається серед лiсу i несе свою воду у велике озеро з острiвцями. Спускаємося до води. Наближаємося до її поверхнi, до її дзеркальної гладi. Торкнулися води лапами, прочертили м'яко по нiй, зупинилися, оглянулися. Усi лебедi нiжно говорять один з одним на музичнiй лебединiй мовi. Пiдпливаємо один до одного, розправляємо пера, нiжно кладемо на спини друзям зi зграї свою голову. Вішудха переповняється блаженством цiєї хвилини. Пiдпливемо всiєю зграєю до зеленого острiвця очерету, любуємося його вiдображенням у водi. Ну, пора знову в повiтря! М'яко злiтаємо i без зусиль спрямовуємося до Сонця. Пiднiмаємося все вище, вище... Сонячне свiтло нехай затiкає в тiла, нехай воно згущається в тiлах, наповняючи їх вiд хвоста до очей. Прагнемо назустрiч Сонцю i наповняємося густим, золотим свiтлом... Усе тiло наливається щiльним, важким, блаженним світлом-силою, непорушною силою любовi... Опускаємося вниз — i падаємо у свої людськi тiла. По них розподiляється золоте паливо життя. Створюємо найбiльшу щiльнiсть у нижнiх чакрах. У тiла зверху заливаються новi порцiї такого ж густого свiтла, тiла наповняються ним до межi...

(Вправа для подолання крутих пiдйомiв на трасi бiгу:) Через муладхару знизу на нас дує з Землi сильний струмiнь бiлого свiтла. Він заповнює тiло як оболонку повiтряної кулi. Тiло роздувається, стає невагомим... От його вже важко тримати на поверхнi Землi, воно прагне вiдiрватися, злетiти, iз труднощами торкаємося дорiжки ногами, ледь дотягуємося до неї... Величезних зусиль потрiбно, щоб дотягтися ногами до землi...

Увiйшли концентрацiєю в анахату, подивилися з неї на навколишнiй свiт..., ввiйшли в маніпуру, подивилися з неї..., у свадхістану..., у муладхару..., знову у свадхістану..., у маніпуру..., в анахату..., у вішудху..., аджню..., сахасрару..., з'явилися над сахасрарою у виглядi свiтлої хмарини-диска... Притягаємо до себе свiтло, стаємо все яскравiше... З'єднуємося всi в один великий диск. Диск починає притягати до себе найтонше свiтло з навколишнього простору, наповнятися ним... Свiтло всерединi диска розпалюється... Чим вище щiльнiсть свiтла в диску, тим iнтенсивнiше вiн нагнiтає в себе енергiю простору... Накопичуємо в собi колосальну мiць... Диск тепер здатний миттєво, зi швидкiстю думки переноситися в просторi... Опиномося в надхмар'ї — у яскравому блиску сонячного свiтла... Опинимося позаду тіл, що біжать... Опинимося далеко спереді... До тiл, що бiжать, протягаємо стрiчки зi свiтла. Кожна стрiчка прикрiплюється до середини живота тiла, що бiжить. Беремо тiла на буксир. Диск повiльно нарощує швидкiсть, стрiчки натягаються... Тягнемо тiло на буксирi за середину живота, повільноо зростає швидкiсть... Стрiчки перетворюються в пуповини. Енергiя диска переливається по них у тiла. Тiла наповняються тiєю силою, що була присутня диску, якостями, що були присутні йому...

Знову кожний вiдчуває себе хмариною над тiлом, що бiжить. Притягаємо до себе свiтло з навколишнього простору. Ущiльнюємося за його рахунок у людську форму, стаємо "сонячним двiйником", що бiжить як би на другому поверсi над головою тiла, що бiжить по землi. Вiдчуваємо себе цiлком там, на другому поверсi. Бiжимо в просторi золотавого свiтла, втягуємо, ущiльнюємо це свiтло в себе... Свiтло в тiлi "сонячного двiйника" стає всi густiше, все щiльнiше... (Можна виконати медитацiю "хрест Будди", ряд пранайам i iнших вправ, вiдчуваючи себе на "другому поверсi"). Опустимося на землю праворуч вiд тiла, що бiжить. Вiзьмемо його лiвою рукою за його праву руку. Бiжимо разом, поруч, тримаючи за руки. Переллємося в тiло, що бiжить, сполучимося з ним. Вiдчуємо блаженну силу золотого елiксиру, що розподiляється по тiлу...

Увага в муладхару. Вiдчуємо її як мiцний фундамент. Будинок, побудований на ньому, не буде страждати вiд ніяких негод. Вiдчуваємо силу золотого елiксиру в муладхарі. З'єднаємо променем муладхару з Вогненним Свiтлом у центрi Землi i поповнимо її ще i тiєю Силою. Муладхара заповнена до межi щiльним свiтлом, енергiєю, силою.

Переходимо на крок, дивуємося, як незвичайно йти. Чи не правда, бiг став природним станом органiзму? Спостерiгаємо за своїм подихом, за пульсом. Вони — як при звичайнiй ходьбi.

Пiсля бiгу треба викупатися чи обмитися пiд душем, добре провести релаксацiю й iншi вправи.

Повторюю, що дана програма розрахована на приблизно 2 години безупинного бiгу. Але першi пробiги варто обмежити не бiльш, нiж 30 хвилинами, щоб не перевтомлювати м'яза. У скорочених варiантах програми доцiльно зберiгати вступнi концентрацiї по контролi постави i розслаблення м'язiв, вправи з загальгруповою кулею, пранайами, вправи з формуванням "оболонки" i медитацiї iз сонячним свiтлом.

Варто помiтити, що та вражаюча легкiсть i наповненiсть позитивними емоцiями, що виникає при груповому медитативному бiгу, не досяжна при бiгу iндивiдуальному.

Приведемо ще кiлька прикладiв медитацiй, що можуть бути включенi в програму бiгу:

"Хрест Будди" пiд диктування ведучого.

На "другому поверсi" вiдриваємося вiд колишньої траєкторiї i робимо дiї, що задаються ведучим, далеко осторонь вiд неї.

При бiгу по лiсовiй чи парковiй дорiжцi "збiльшуємо" руки, що відходять вiд анахат, i нiжно торкаємося ними, гладимо, пестимо верхiвки дерев.

Тiкаємо в самовiдчуттi вiд тiла вперед, потiм бiжимо поруч, узявши його за руку, штовхаємо його в спину, пiдганяючи. (Цю медитацiю легко перетворити у веселу гру, наповнену жартами; випадковi свiдки цих моментiв дивуються, бачачи регочучу групу бiгунiв, замiсть змилених, запеклих, виснажених спортсменiв).

При бiгу на "другому поверсi" "пiдключаємо" до чакр "космiчнi шланги" i "заправляємося" "космiчним паливом": муладхару — "паливом вiчного життя", свадхістану — прозорою тонкiстю i чистотою, маніпуру — енергiєю сильного i гармонiчного руху, анахату — бiлим свiтлом усеохоплюючої любовi, вішудху — ранковою тонкiстю блакитi неба i перших золотавих променiв Сонця, ранковою росою i ранковим ароматом квiтiв, аджню — активним i рухливим "паливом iнтелекту", сахасрару — найтоншим космiчним свiтлом, що все наповняє i все охоплює. Вiдчуємо цiлiснiсть i злагодженiсть усiєї системи чакр, всього органiзму, його непорушнiсть, здатнiсть протистояти всiм труднощям на шляху. Досконалiсть — насамперед, у Любовi. Вiдчуємо в собi любов до всього живого. Досконалiсть — у Мудростi. Наповнимося якiстю всерозумiння всiх i всього i з'єднаємо цю якiсть з Любов'ю. Досконалiсть — у Силi. Вiдчуємо в собi досконалу i незламну силу, спаяну воєдино з Любов'ю i Мудрiстю, готовнiсть до самовiдданого великого служiння. Вiдчуємо в собi якостi Тих, Хто вже досягли Досконалості. Вiдчуємо єдиносущність з Ними. Вiдчуємо Їх у собi. Вiдчуємо в собi простоту i яснiсть Їхньої досконалої Любовi..., глибоку, усеосяжну, могутню Мудрiсть, безмежну вiдвагу i незламнiсть досконалої Сили... Усi цi якостi випечатаємо навiчно в собі.

Вiдчуємо себе біжучими ззаду своїх тіл. Руками очищаємо їх усерединi i зовнi вiд усього не свiтлого. Промиємо їх зi шланга i наповнимо свiтлом.

На "другому поверсi" вiдчуємо всi свої основнi енергоструктури... Проведемо вправу з "мiкрокосмiчною орбiтою". Сконцентруємося в чітріні на рiвнi анахати. З цiєї точки кинемося вперед через анахату в простiр найтоншого свiтла. Розiллємося по ньому, вiдчуємо свою єдиносущність з ним... Ущiльнилися знову до розмiрiв людського тiла... Вiдчуваємо, як ця сила розлилася по тiлу, що бiжить на "другому поверсi", воно стало щiльним, пружним. Напружимо м'яза нiг..., поперекового вiддiлу..., рук..., грудної клiтки..., добре вiдчуємо напругу всiх м'язiв спини... Пружним, сильним тiлом робимо стрибки по пiдлозi "другого поверху", робимо сальто... Бiжимо по пiдлозi "другого поверху" з високим пiднiманням колiн..., бiжимо з торканням п'ятами сiдниць...

Концентруємося в серединi живота. Висуваємо вiдтiля "щупальце" i прикрiплюємо його до вiддаленої хмарини. Всю увагу переводимо в "щупальце". Скорочуємо його, пiдтягуючи вперед тiло. Нiяких додаткових зусиль з боку м'язiв! Скорочуємо тiльки "щупальце" (швидкiсть бiгу при цьому рiзко зростає, але фiзичне навантаження не вiдчувається).

Переходимо на крок. "Щупальцем" чiпляємося за рiзнi предмети i пiдтягуємося до них. Вивчаємо механiзм дiї "щупальця". Напружуємо i розслаблюємо його. При його скороченнi енергiя тiла не витрачається, воно не утомлюється.

Вiдчуємо себе біжучими ззаду своїх тіл. Жезлом зi свiтла прочищаємо серединний меридiан знизу до головних чакр.

Дозволимо собi погратися i попустувати. Вiдчуваємо себе утікши вперед вiд тiл — i на бiгу кувиркаємося через голову. При цьому навмисне смiшно дриґаємо ногами: можна не соромитися, адже нiхто зi стороннiх не бачить. Спостерiгаємо, як це роблять товаришi. (Бiжимо пiд загальний регiт).

Бiжимо на "другому поверсi". Вiдчуємо його як свiй рiдний будинок — знайомий, затишний... Перед тим, як спуститися на "перший поверх", закрiпимо на "другому поверсi" кiнцi гумових ниток. Нитки розтягнуться i не будуть нам заважати, але з їхньою допомогою можна буде завжди швидко пiдтягтися назад. ... Закрiпили нитки. Опустилися на "перший поверх". Один кiнець нитки виходить у кожного iз середини живота. Поторкаємо нитки руками. Натягаємо їх — i миттєво опиняємося на "другому поверсi".

"Вибiжимо" уперед зi своїх тiл i побiжимо перед ними. Нас там нiхто зi стороннiх не побачить, тому ми можемо робити все, що захочемо! Давайте всмак повеселимося! Опустимося навкарачки i станемо собачками. Будемо намагатися насмiшити один одного! Наприклад, будемо пiдстрибувати i при цьому дзявкати рiзними голосами... Побiжимо на заднiх лапах..., на переднiх... Усе наповняється безпосередньою радiстю, веселощами... Ну добре, настав час повернутися до людського вигляду... З'єднаємося зi своїми тiлами.

(При пiдйомi в гору:) Представимо себе в стрiмкому водяному потоцi. Вiн захоплює нас з величезною швидкiстю вперед...

Зануримося в простiр свiтла всерединi тiла. Переглянемо i розчистимо його. Звернемося до Свiтла всерединi Землi. Подивимося на Землю як на живу, люблячу нас планету. Вiдчуємо природу того Свiтла, що її заповнює, — i в нас уже не буде сумнiвiв у тiм, що Земля — жива i любить нас, своїх дiтей. Направимо їй емоцiю своєї вдячностi...

Зануримося у Свiтло Землi. Вiдчуємо, яке воно рiдне, нiжне. Зануримося в нього цiлком i розiллємося свiдомiстю з анахат по всьому просторi всерединi Землi. Ми тепер стали єдиносущими нашiй милiй планетi. Кожний тепер вiдчуває себе в наповненому нiжним Свiтлом просторi матерi-землi. Простiр усерединi Землi i плюс маленький горбок свiтла на її поверхнi — простiр усерединi тiла. Спостерiгаємо з простору всерединi Землi за перемiщенням горбка свiтла на її поверхнi.

Увiйдемо знову концентрацiєю у свої тiла. Вiдчуємо в них Свiтло Землi.

Побачимо висхiдне сонце. Умиємося його свiтлом, упустимо в усе тiло через обличчя щемляче-тонке свiтло весни, весняного ранку i наповнимо ним тіло.

Обернемося поглядом нагору через сахасрару, побачимо хмари Свiтла, тi, що зiбралися над нами, — золотаве Свiтло, що iскриться. Пiднiмемо руки i з їх допомогою опустимо в себе хвилю цього Свiтла.

Спостерiгаємо за з'єднанням у своїх тiлах Свiтла Землi i свiтла Сонця...

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]