Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Духовнi практики. Навчальний посiбник"

Головна > Книги > Духовнi практики. Навчальний посiбник > Знищення свого нижчого "я" заради злиття з "Я" Бога

Змiст книги
"Духовнi практики. Навчальний посiбник."

Бог i ми. Ступенi духовного шляху

Багатомiрнiсть всесвіту

"Створення свiту" i "кiнець свiту"

Де шукати Бога?

Пекло i рай

Як полюбити Бога?

Бог — i Божественнi Вчителi

Бог — i язичеськi "боги"

Духовне серце — орган любовi

"Формула Бабаджі"

Iстина

Простота

Любов

Карма-йога (служiння)

Знищення свого нижчого "я" заради злиття з "Я" Бога

Практика Прямого Шляху

Попереднi методи

Початковi методи

Етична самокорекцiя

Враження — як "їжа" для душi

Початковий контроль своїх емоцiй

Зiбранiсть, енергiйнiсть

Гiгiєнiчнi поради

Хатха-йога

Робота з образними представленнями ("вiзуалiзацiя")

Основнi методи

Загальнi відомості

"Хрест Будди"

Розминка

Релаксаційні асани

Пранайами

Психофiзичнi вправи

"Шавасана"

"Латихан". Хрещення Святим Духом

Очищення чакр. Розкриття духовного серця

Виходи з тiла

Розвиток чакр. Дань-тяни

Робота з меридiанами. Сушумна, чітріні, жень-мо, "мiкрокосмiчна орбiта", серединний меридiан

"Кокон"

"Мiхури сприйняття"

Розвиток "сили в тонкостi" (правильна "кристалiзацiя" свiдомостi)

"Моржування"

Медитативний бiг

Вищi методи

Їхня задача i схема роботи

Пранава. "Народження" i "дорослiшання" у Святому Духу

Зцiлення вiд бiсiв

"Тотальна реципрокальність" (ніродхі)

Вогненне хрещення. Злиття з Божественним Вогненним "Махадублем"

"Корiнь"

"Пiдняття" кундаліні

Входження в Обитель Творця

Висновок

Лiтература


 

Знищення свого нижчого "я" заради злиття з "Я" Бога

Цей роздiл Навчання — заключний. Вiн включає Злиття iндивiдуальної свiдомостi людини, що проникла у вищий еон, зi Свiдомiстю Творця. При цьому вiдбувається розчинення самовiдчуття в Океанi Його Всесвiтньої Свiдомостi.

Грубо шкідливими треба визнати спроби лiдерiв деяких сект чи цiлком знищити самовiдчуття учнiв без надання їм нового субстрату для аутоідентиіикації, чи, навпроти, вселити їм, що вони — i так уже Бог. Самовiдчуття людини повинно бути не знищено, але саме перенесено. А пiзнання Творця i Злиття з Ним здiйснюються не через вселяння чи самонавiяння, а через поетапне проникнення свiдомiстю, що правильно розвивається, в усе бiльш тонкi еони, їхнє дослiдження, закрiплення в них, навчання Злиттю спочатку зi Свiдомiстю Святого Духа i потiм i зi Свiдомiстю Творця. Всi iншi установки є тупиковими i ведуть чи до затримок розвитку, чи до культивування грубих порокiв i вiдходу в дiаметрально протилежну вiд Бога сторону, що чревате дияволізацією та божевiллям.

Починатися робота в рамках даного пункту "формули Бабаджі" повинна з елементарної корекцiї свого поводження i самовiдчуття в спiлкуваннi з iншими людьми. З погляду духовного росту карикатурно виглядають тенденцiї багатьох людей насаджувати своє домiнування над iншими, виглядати "головними", "важливими". Насильство, вразливiсть, ревнивiсть, мстивiсть, гнівливість, прагнення володіти людьми i речами (крiм самих необхiдних), сексуальне бажання (похiть), як i будь-яке iнтенсивне бажання чого-небудь вiд iнших людей чи Бога — усе це є порочнi прояви наших нижчих "я". Вони повиннi бути усунутi.

Багато найцiннiших лаконiчних формул-заповiдей на цей рахунок залишили нам Iсус Христос i Його Апостоли: не сiдай на перше мiсце, якщо хочеш вирости духовно, — стань слугою iншим людям, не смiй ображатися, мстити, кожний почитай iншого вищим за себе i т.ін. [7,14].

Точно про це ж чiтко i лаконiчно говорили Лао-Цзи i Хуан Матус [14].

Особисто менi у свiй час дуже допомогла формула, дана менi Богом: "Усвiдом незначнiсть своїх справ на Землi в порiвняннi з величчю Всесвiтнього Бога" [4,14,16].

Для того, щоб зжити прояви свого "я", що "стирчить", потрiбен заглиблений самоаналiз i покаянна робота.

Але реально взагалi не iснує нiякого "вiдпускання грiхiв": у Бога немає такого поняття.

Цiль покаяння — не в тiм, щоб одержати прощення за конкретнi зробленi провини — а в тiм, щоб очистити себе вiд порокiв.

"Грiхи", тобто нашi помилки, є наслiдком недосвiдченостi, чи незнання, чи ж конкретними проявами тих якостей душі, що iменуються пороками.

Я вже наводив приклад того, як мої убивцi, так i не покаявшись, "сходили в церкву", одержали "вiдпущення грiха" вiд "панотця" — i на тiм заспокоїлися. I таких обманутих, як цi нещасливi, — безлiч. Тому що їм вселяється релiгiйними неправдивим пастирями дозвiл збереження в собi порокiв i їхнього прояву у видi навiть найстрашнiших грiхiв — але тiльки, "згрішив", треба обов'язково "сходити в церкву" на сповiдь — i все буде в порядку, усе буде добре...

Але добре не буде.

... Істинними ж механiзмами звiльнення вiд порокiв є самоаналiз, каяття i потiм твердий самоконтроль.

Якщо виявлений порок не йде вiдразу, то необхiдно переглянути, згадуючи, всю його лiнiю проявiв — вiд самого дитинства (а iнодi навiть у минулих життях). I всi помилково вирiшенi ситуацiї треба думкою пережити заново, правильно. I бiльш того — доцiльно "програти" заздалегiдь тi можливостi в майбутньому, де порок знову може проявитися.

Також важливо, якщо це можливо, спробувати "загладити свою провину" перед скривдженими нами людьми, тваринами, навiть рослинами. Якщо їх уже нема "у живих" на Землi — звернемося до них як до невтiлених душ. I будемо пам'ятати, що от такi нашi зусилля по очищенню себе вiд порокiв дiйсно приймаються Богом.

"Обробцi" покаянням треба пiддати всi свої прояви не-любовi до iнших iстот, до Бога, всi егоїстичнi вчинки й емоцiї.

Так, багато тупих-егоїстичних людей норовлять вломитися у вагон чи метро поїзда вiдразу, як тiльки вiдкриваються двері, не даючи спочатку вийти тим, хто на цiй зупинцi виходять.

Чи, очiкуючи автобус чи тролейбус, вони перегороджують своїми тiлами тротуар — замiсть того, щоб, пiклуючись про iнших, стати скраю, нiкому не заважаючи.

Чи, входячи у вестибуль станцiї метро, однi притримують дверi, допомагаючи ввiйти тому, хто йде позаду, iншi ж, навiть не оглянувшись, дверi вiдпускають, розтрощуючи нею "ближнього свого".

Егоїстичнi примiтиви, i потрапивши в здорову духовну школу, поводяться настiльки ж характерно. Поки йдуть заняття — їм добре, вони — у блаженствi, у щастi. Але тільки курс занять завершиться — i їм стає погано: адже вони вже звикли, що їм роблять приємно, а тепер от — перестали... И — оскiльки їм тепер "погано" — починається наростання негативних емоцiй на адресу викладача i школи...

Егоїстична людина знає тiльки свiй особистий iнтерес i обурюється, якщо на її шляху зустрiчається перешкода у вигляді будь-якого нестатку когось iншого.

Бiльш того: будь-якi iнтенсивнi бажання чогось вiд кого б то нi було свiдчать про порочний прояв нижчого "я" того, хто бажає. Такi бажання можуть запускати механiзм бiоенергетичного "вампірізма", ставати причиною хвороб тих, вiд кого хочуть [16], i "погіршення" доль тих, хто хотять.

Людина ж любовi завжди попереджувальна: вона пiклується про те, щоб нiкому нi в чому не перешкодити i щоб, навпаки, допомогти, по можливостi, кожному; iнтереси iнших вона ставить вище своїх власних. Вона, наприклад, нiколи не полiзе в дверi першою, вiдштовхуючи iнших.

Вона — завжди ввiчлива, доброзичлива, пiклується про те, щоб нiкого нiчим i нiколи не засмучувати без нестатку, навiть своїми власними не кращими станами: хворобою, втомою.

У сексi вона нiколи не буде нав'язувати себе, але дочекається того моменту, коли бажання стане взаємним.

... Велику допомогу в такого роду самоаналiзi зможуть зробити докладнi рекомендацiї на цей рахунок Сатья Саі [8,14].

* * *

Один раз менi довелось їхати по сiльськiй дорозi в переповненому фургонi вантажiвки. Коли забиралися в нього, я, пропустивши всiх, влiз останнiм. Мiй рюкзак стирчав назовнi. Вантажiвка перевернулася. Моє тiло легке викотилося з нього, навiть не стукнувшись. А що було з тими, котрi поквапилися зайняти мiсця першими,... — їхні травми зараз було б занадто довго перелiчувати.

* * *

... Досягнутi очищення вiд грубості i здатнiсть до сонастроювання iз саттвічними явищами оточуючого нас життя дають можливiсть почати медитацiї "розчинення" себе в гармонiї навколишнього простору. Особливо добре це робити в тихi вечори, на свiтанку, у лiсi, у степу, на водоймах. Схема медитацiї така: є тiльки гармонiя простору: лiсу, озера, степу, а мене — немає. При цьому свiдомiсть, розширившись з анахати, сонастроюється з тонкiстю i чистотою свiту природи.

Наступним за цим принциповим етапом буде злиття зi Святим Духом у медитацiї "пранава" (див. нижче), а потiм i поетапне освоєння "тотальної реципрокальності" (Ніродхі) у еонах Святого Духа i Бога-Отця.

Саме так людина назавжди завершує свою iндивiдуальну еволюцiю, стаючи Частиною Споконвiчної Свiдомостi, Творця. I продовжує творче життя вже в якостi Його.

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]