Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Духовнi практики. Навчальний посiбник"

Головна > Книги > Духовнi практики. Навчальний посiбник > Любов

Змiст книги
"Духовнi практики. Навчальний посiбник."

Бог i ми. Ступенi духовного шляху

Багатомiрнiсть всесвіту

"Створення свiту" i "кiнець свiту"

Де шукати Бога?

Пекло i рай

Як полюбити Бога?

Бог — i Божественнi Вчителi

Бог — i язичеськi "боги"

Духовне серце — орган любовi

"Формула Бабаджі"

Iстина

Простота

Любов

Карма-йога (служiння)

Знищення свого нижчого "я" заради злиття з "Я" Бога

Практика Прямого Шляху

Попереднi методи

Початковi методи

Етична самокорекцiя

Враження — як "їжа" для душi

Початковий контроль своїх емоцiй

Зiбранiсть, енергiйнiсть

Гiгiєнiчнi поради

Хатха-йога

Робота з образними представленнями ("вiзуалiзацiя")

Основнi методи

Загальнi відомості

"Хрест Будди"

Розминка

Релаксаційні асани

Пранайами

Психофiзичнi вправи

"Шавасана"

"Латихан". Хрещення Святим Духом

Очищення чакр. Розкриття духовного серця

Виходи з тiла

Розвиток чакр. Дань-тяни

Робота з меридiанами. Сушумна, чітріні, жень-мо, "мiкрокосмiчна орбiта", серединний меридiан

"Кокон"

"Мiхури сприйняття"

Розвиток "сили в тонкостi" (правильна "кристалiзацiя" свiдомостi)

"Моржування"

Медитативний бiг

Вищi методи

Їхня задача i схема роботи

Пранава. "Народження" i "дорослiшання" у Святому Духу

Зцiлення вiд бiсiв

"Тотальна реципрокальність" (ніродхі)

Вогненне хрещення. Злиття з Божественним Вогненним "Махадублем"

"Корiнь"

"Пiдняття" кундаліні

Входження в Обитель Творця

Висновок

Лiтература


 

Любов

Любов — це головна властивiсть Бога. Щоб злитися з Ним (чи хоча б, для початку, уникнути пекла), ми повиннi вчитися емоцiям i справам любовi i виключити в собi протилежнi стани i вчинки, якими б нi були зовнiшнi обставини.

Любов — це головне, чого хоче вiд нас Бог. I в нас немає iншої можливостi пiзнати Його i злитися з Ним, крiм як якщо ми самi перетворимося в Любов.

Любов — це емоцiйнi стани; iнакше кажучи, — стани енергiї свiдомостi. А свiдомостi (душi) — це i є ми.

Щораз, коли ми виходимо зi стану любовi, ми вiддаляємося вiд Бога. "Кожен вихiд зi стану любовi веде до накопичення негативної карми", — так одного разу сказав менi Бог [4,11,14.16].

Люди звинувачують у своїх лихах, у хворобах, кого завгодно, тiльки не себе. Хоча саме завжди винуватi в цьому ми самi. На прикладах власного життя я iлюстрував це в книзi [14].

Принципово важливо зрозумiти, що упевнений i мiцний стан любовi досягається не iнакше, як через прийоми психiчної саморегуляцiї, що включають роботу з чакрами, головною з яких є анахата. (Нижче ми розглянемо цi прийоми).

У старовину в християнствi був розроблений прийом "розкриття" духовного серця, що одержав назву "Ісусової молитви". Адептам пропонувалося постiйно повторювати молитовний заклик до Iсуса, що в деяких з них через роки практики приводило до "прориву" молитви в духовне серце — i вiд цього вiдбувалося пiзнання того, що ж є насправдi Любов, — i все життя такої людини перетворювалося (докладнiше див. [16]).

Пiзнiше, коли в росiйському православ'ї став домiнувати "брянчаніновський" демонiзм, тодi в церквi стали говорити, що "секрети "Ісусової молитви" втраченi"...

... Колись Бог, бачачи мою щиру й iнтенсивну спрямованiсть до Нього i до допомоги людям, допомiг створити дивну по ефектностi систему методiв "розкриття" i розвитку духовного серця. Цi прийоми були частково описанi в рядi моїх книг [11,13,15,16] i у свiй час широко викладалися в Росiї й у деяких iншi країнах.

Однак, вiдразу ж важливо обмовитися, що з тисяч учнiв усього лише кiлька людей змогли дiйти до реального i досить повного пiзнання Бога-Отця. У чому була причина "вiдсiвання"? — У нездатностi iнших повноцiнно вмiстити пункти "формули Бабаджі".

Так, у переважної бiльшостi адептiв не вистачало тiєї спрямованостi до пiзнання Бога, що дозволила б у достатнiй мірi перевести своу увагу на Нього — з предметiв матерiального свiту. Iншi пiддавалися залякуванню сектантами.

Самi по собi психотехнiки не в змозi довести людину до Бога, вони можуть вiдiгравати роль лише прекрасного i необхiдного допомiжного засобу. Головною же передумовою до успiху є здатнiсть умiстити розвитим iнтелектом усю повноту Iстини i сформувати мiцну, непохитну спрямованiсть у Любовi до головної Мети, iншими словами, — закоханiсть в Творця.

Розвиток людини на духовному Шляху обов'язково повинен бути комплексним. Він повинен включати й iнтелектуальну, i етичну, а потiм i психоенергетичну компоненти.

Також i повноцiнна любов не може бути вирощена в людинi тiльки лише за рахунок вправ з анахатою на заняттях у залi. Любов, що розвивається, повинна заповнити все життя, всi аспекти життєдiяльностi.

Вона повинна виявлятися й у постiйному перебуваннi свiдомiстю в "анахатному" станi, i в щирому поважному, шанобливому i тактовному вiдношеннi до кожної знайомої i незнайомої людини, i в здатностi легко прощати i забувати образи, не мстити, i в поводженнi, що виключає можливiсть когось чимось незаслужено скривдити, засмутити.

Вона повинна мiстити жертовний компонент готовностi допомагати iншим на шкоду собi, iнтереси iнших гiдних цього людей повиннi ставитися вище власних.

Вона зобов'язана поширюватися не тiльки на Бога i людей, але i на тварин i рослини; нiхто не має пiдстави думати про розвиненiсть своєї любовi, якщо вiн у змозі без необхiдностi вбивати i калiчити рослини, якщо вiн заради задоволення своєї обжерливостi допускає харчування тiлами тварин. Бог постiйно вказує людям на необхiднiсть чистого "беззабiйного" харчування: про це говорили Гаутама Будда, Iсус Христос, Бабаджі, зараз те ж повторює Сатья Саі [7,8,14]. Але лiдери звироднiлих релiгiйних сект наполягають на дiаметрально протилежному — заради збереження i для себе "права" грiшити, i заради забезпечення "масовостi" у своїх храмах — масовостi тих людей, що обманюються, що оплачують утримання своїх неправдивих пастирів.

Любов повинна бути бездоганною у вiдносинах з дiтьми; нехай вона виявляється, зокрема, у вiдсутностi здатностi дратуватися. Хоча вимогливiсть у приученнi до порядностi i дисциплiни не повинна виключатися — заради iнтересiв самих дiтей.

Якостi власної любовi повиннi бути проаналiзованi кожним i в сферi сексуальностi, тому що саме тут людськi пороки виявляються дуже яскраво.

Будь-якi форми насильства, примушування в сексi — навiть у словах, навiть у думках, — от один iз прикладiв явища, що протистоїть любовi.

Вiдсутнiсть турботи чоловiка про запобiгання небажаної вагiтностi — от iнший приклад того ж.

Пасивнiсть жiнки при половому актi, коли вона не прагне подарувати любов чоловiку, а егоїстично чекає лише задоволення для себе, а потiм здатна ображатися за те, що вiн "робить це не так", — от ще характерний приклад. (Адже всi люди розрiзняються по особливостях їхньої сексуальностi. I новий партнер нiколи заздалегiдь не знає, як зробити тобi краще.)

Щира сексуальнiсть — це саме мистецтво дарування себе, своєї любовi через сексуальне спiлкування. I тiльки взаємна зустрiч щирої любовi-дарування з боку обох партнерiв може привести до знаходження гармонiї.

Упевнений, що дуже багатьом жiнкам могла б допомогти прекрасна по проголошенiй загальнiй тенденцiї практики дарування саме жiнкою своєї сексуальної любовi книга Барбари Кіслінг [27]. Хоча не можу радити цiлком виконувати усе, що в нiй написане. Так, широке застосування орально-генітальних контактiв рiзко пiдвищує iмовiрнiсть поширення iнфекцiй. Також на серйозному духовному Шляху зовсiм неприпустимо сексуальне спiлкування з багатьма партнерами: адже при цьому вiдбувається iнтенсивний енергообмін з ними i перенесення на себе їхнiй можливих енергетичних грубості, забруднення i хвороб [9,14,16,28].

Я багато рокiв у минулому присвятив роботi в областi сексуальної психологiї i фiзiологiї: тодi — ще в атеїстичну пору свого розвитку — менi дуже хотiлося зробити людей щасливими через гармонiю шлюбу i здоров'я дiтей.

Але один раз менi довелось пережити наслiдки прояву гротескного примхливого егоїзму з боку жiнки, що звернулася до мене з проханням про сексологічну допомогу — iз приводу вiдсутностi в неї оргазмiв. Я розповiм про це докладно, оскiльки така розповiдь дозволить розглянути цiлий ряд найважливiших етичних тем. За той епiзод допомоги, що для мене був важким актом самопожертви, вона була менi щиро вдячна протягом майже року. Через багато мiсяцiв ми один раз "випадково" зустрiлися на одному з занять, куди я був запрошений. Вона тодi не хотiла займатися, хотiла сидiти, пригорнувшись до мого тiла, i говорила... тiльки про свої сексуальнi успiхи. Я жахнувся — i дав їй прослухати магнiтофонний запис мого виступу про несумiснiсть сексуальних забав з духовним Шляхом. Її образа на мене за це вилилася в помсту, що проявилася в обвинуваченнi мене в... зґвалтуваннi. I склала дiйсно зухвалу вiдразу версiю. Хоча в менi взагалi немає нi найменших ознак нi насильства, нi надлишкової сексуальностi. А те, що я тодi зробив на її прохання i з її повною зацiкавленою участю, я зробив не заради себе, а лише заради неї, ретельно маскуючи свою неприязнь, щоб не скривдити.

Своїм наклепом вона роз'ярила банду примiтивiв, що збила моя колишня учениця, що зiйшла зi Шляху до Бога. I тi улаштували напад на мене з засiдки, смертельно скалiчивши моє тiло й прирікши його на повiльну болiсну смерть.

Згодом Бог повернув мене в те ж тiло i допомiг знайти способи його зцiлення [16]. Я через це став краще: Бог таким способом вiдiрвав мене вiд прихильностi до величезної юрби учнiв, потенцiал яких у духовнiй роботi на даний час уже висохнув, я переключився увагою тiльки на Нього, став щирим ченцем i за короткий час пройшов величезний вiдрiзок "фiнiшної прямої" свого Шляху до Нього.

А члени тiєї банди, що iменують себе "духовною групою", навiть коли з'ясували, що я був обмовлений, так i не покаялися, не зробили нiяких дiй для зм'якшення своєї провини. Хоча я не став їм мстити, врятував їх особисто вiд карного покарання за їх злочин.

Вони лише "сходили в церкву", одержали "вiдпущення грiха" — i на тiм заспокоїлися...

Подумаємо, до речi: чи допомiг їм тодi той "панотець" — чи ж нашкодив? Що було краще для убивць: бути спрямованими на глибоке каяття, на спроби виправити себе — чи ж пiти заспокоєними неправдою i вдоволеними собою?...

... Кожен сам робить свою долю, використовуючи дану Богом свободу волi. Хтось розвиває себе в жертовнiй любовi, допомагаючи iншим. Хтось ростить у собi примхливий егоїзм, ненависть, брутальнiсть, жорстокiсть. Першi, терплячи i прощаючи, не "встряючи" у ворожнечу i зберiгаючи через це себе в любовi i спрямованостi до Творця, — досягають Його. Другi ж стають "покидьками Еволюцiї". Перших можна з повною пiдставою назвати християнами. А других, хоч вони i ходять у храми з хрестами на куполах,... — як їх назвати?

... Я потiм зустрiчався зi здивуванням: як же так? чому я "не покарав" усю цю мерзеннiсть?

Але як їх можна було б покарати?

Назвати спiвробiтниками МВС iмена, телефони й адреси лiдера тiєї банди й одного зi злочинцiв? Цього було б досить, щоб їх усiх "посадити". Але от — питання, що мене тодi зупинило: а стали б вони краще, "вiдсидiвши" належні їм термiни? Адже ні!

Чи, якби, скажемо, побити, скалiчити їх по одному? Але адже i вiд цього вони також не стали б краще. Як i в першому варiантi помсти, вони, навпаки, стали б вiд цього тiльки гiрше в еволюцiйному вiдношеннi, зміцняючись у своїй емоцiйнiй грубості. Адже внаслiдок насильства людина може, у кращому випадку, перестати щось робити, може навiть вибачитися (не щиро), але душа ж вiд цього не просвiтлiє, каяття не наступить.

А якщо убити? Але адже убити можна тiльки тiло. А сама людина — залишається. I бiльш того, вона втрачає тодi можливiсть виправитися в цьому втiленнi. Убивають, б'ють, мстячи, лише атеїсти i "вiруючi" того ж рiвня розвитку, що i члени тiєї банди.

Тому я анiтрошки не сумнiваюся в правильностi свого рiшення: надати їм можливiсть очиститися через покаяння — може бути, через роки, коли подорослішають. Може бути, їм допоможуть i мої книги. Якщо ж не покаються — то адже вони вже запрограмували собi в долi страшнi уроки на майбутнє... Яке ще покарання може бути страшніше за це?

Про це я розповiв настiльки докладно, щоб на живих прикладах роз'яснити об'єктивний змiст настiльки настiйних рекомендацiй щирої релiгiї Бога: не мстити [14].

Але є ще двi сторони тiєї ж проблеми.

Перша — адже це саме Бог створив ситуацiю мого убивства. Як i всiх убивств i iнших злочинiв. I зробив Вiн це — адже для мене. Кому ж тодi треба "мстити"?...

Я розумiю, що це звучить зухвало для адептiв примiтивних релiгiйних сект: адже вони переконанi, що все "зло" робить могутнiй диявол, з яким нiяк не може справитися немiчний дiдок iз хмарини — добрий Боженька...

Але якщо зрозумiти ту Iстину, що Бог-Отець — це всесвiтнiй Океан Свiдомостi, що знаходиться завжди в безпосереднiй близькостi вiд кожної клiтинки наших тiл, а всi дияволи i бiси — це незначнi крапельки примiтивних свідомостей, абсолютно пiдвладнi Океану Мудростi, Сили i Любовi, причому задум Океану складається не в тiм, щоб обслуговувати нас на Землi, створюючи за будь-яку цiну нам райське життя, а в тiм, щоб ми стали Досконалими i влилися у Нього, — от тiльки тодi стає зрозумiлою роль у життi кожного з нас нашого загального Вчителя-Бога i Премудрiсть Могутностi Його Досконалої Любовi.

... А ще одна сторона тiєї ж проблеми така: Не слiд вiдволiкатися вiд спрямованостi до Бога нi на що: нi на новi сексуальнi пригоди, нi на накопичення багатств земних, нi на самоствердження серед людей, нi на "ворогiв". Усе це — пастки для тих, хто не люблять Бога.

Той же, хто дiйсно любить Бога, — той йде до Нього, не вiдволiкаючись нi на що не необхiдне.

А мстивiсть — це є саме яскравий прояв у людинi його активного нижчого "я", що протистоїть "Я" Бога.

* * *

... Наша сексуальнiсть задумана Богом не тiльки як засiб розмноження. Але i як спосiб духовного вдосконалювання. Тому що вона може iнтенсивно сприяти росту в людинi любовi в аспектах нiжностi, дбайливостi, дарування себе, злиття двох свідомостей воєдино, що готує до Злиття зi Свiдомiстю Найвищого Улюбленого — нашого Творця. Сексуальна любов може прямо сприяти розвитку духовного серця, про що ми вже говорили. Вона ж учить нас (якщо усе виходить добре) Спокою — невiд'ємної складової Досконалостi, одній з якостей Бога, якою нам треба опанувати.

Але все це вiдноситься тiльки до саттвічної, чистої сексуальностi людей, що роблять реальнi успiхи на духовному Шляху. Вона тодi iстотно прискорює їх просування.

Сексуальнiсть же грубих i егоїстичних людей, що не мають розвитих духовних сердець, може бути огидною, що заганяє їх у пекло.

Лихом для духовної еволюцiї багатьох людей стало поширення на Землi перекрученого "християнства", що загубило любов. Воно, в тому числi, зрадило анафемi i сексуальну любов, оголосило "християнським подвигом" вiдмовлення вiд неї, опоганило всi зачаття, назвавши їх "порочними" — на вiдмiну вiд нiбито маючого мiсце "непорочного" (тобто без участi чоловiка) зачаття матерi Iсуса Христа. Виник прямо-таки культ незайманої плiви Марiї Богородицi. (Їй-то як спостерiгати всю цю метушню навколо казкових особливостей її гениталій?!). Саме тiло людини, особливо жiнки, було оголошено страмним, ганебним. Навiть слово "ноги" "пристойнi" люди соромилися вимовляти. Слова, що вiдбивають сексуальну тему, були оголошенi "непристойними" i перетворенi в лайки, у засоби опоганення iнших людей. Так створилася i продовжує жити мова гуни тамас — мат.

І як могло в цьому середовищi людей, що одержиме ненависним "пороком" сексуальностi, що ненавидить її й у собi, i особливо в iнших, скластися до неї чисте вiдношення, без якого важко очiкувати стоншення свiдомостi, розвитку любовi i наближення до Бога.

Люди стали боятися того, що саме могло б допомогти їм стати краще. Чоловiка призивали ненавидiти жiнок саме за те, чим жiнки могли б їм допомогти. Адже жiнка — у середньому — значно бiльш стоншена, ніж чоловiк, до цього її визначає вже хоча б її гормональний статус. I вона — по цiй якостi — ближче до Бога.

Тому ж адже учив i Iсус Христос [7,14,23], звертаючись до чоловiкiв:

"Почитайте її, захищайте її; надходячи так, ви надбаєте її любов... i будете приємнi Богу...

Любите також ваших дружин i поважайте їх...

Покорствуйте жiнцi; її любов облагороджує чоловiка, зм'якшує його запекле серце, приборкує звiра i робить його ягням.

Дружина i мати — неоцiненнi скарби, що дав вам Бог; вони — найкращi прикраси всесвiту...

Як колись Бог... вiдокремив свiтло вiд пiтьми i сушу вiд вод, так жiнка володiє божественним даром вiдокремлювати в людинi добрi намiри вiд злих думок.

От чому Я говорю вам, що пiсля Бога вашi кращi думки повиннi належати жiнкам; жiнка для вас — божественний храм, у якому ви дуже легко отримаєте повне блаженство. Черпайте в цьому храмi моральнi сили; там ви забудете свої печалі та невдачi, повернете погубленi сили, вам необхiднi, щоб допомагати ближньому.

Не пiддавайте її приниженням; цим ви принизите тiльки самих себе перед Богом i втратите те почуття любовi, без якого нiщо тут на Землi не iснує.

Захищайте свою дружину — i вона захистить вас i всю вашу родину; все, що ви зробите своїй матерi, дружинi, вдовi чи iншiй жiнцi в скорботi, — зробите для Бога" /Життя Святого Ісси, 12:13-21/.

Але "християнство" (i не тiльки воно)... оголосило жiнку "джерелом грiха" i наказало всiляко ховати її тiло. Довгi столiття в Росiї жiнкам ставилося навiть купатися в спецiальних платтях до п'ят. I навiть спати в одязi. У росiйських "брянчаніновських" монастирях дотепер за цим стежать дуже строго: "Адже от умреш уночi в снi — i станеш перед Господом голою! Ганебно як буде".

Iнший приклад подiбної мерзенностi — оголошення частини народжених дiтей — душ, утiлених Богом для розвитку на Землi, — "незаконнонародженими" i проголошення ганьбi материнство тих жiнок, яким Бог довiрив на виховання тi душi.

... Треба зрозумiти, що адже саме люди гуни тамас, що живуть у пороцi i не бачать нiчого навколо, крiм нього, володiючи в т.ч. агресивнiстю, — захоплюють "бразди правлiння" у споконвiчно святих релiгiйних рухах i поступово розвертають їх у зворотну сторону, псують доктрину Бога до протилежностi.

Так i в сексуальному аспектi життєдiяльностi, будучи самi вiд пекла, будучи одержимi пристрастю до насильства, опоганення, задоволення лише своєї низинної егоїстичної похотi, — вони не в змозi представити, що для iнших людей, людей саттви, сексуальнiсть — це не похiть, а саме дарування своєї любовi, дарування себе. I що в цьому — теж їхнє служiння Богу!

... Монастирi — по своїй iдеї — це духовнi школи. Але в "брянчаніновських" монастирях — i чоловiчих, i жiночих — нiчому доброму ченцiв нiхто не вчить. Цi монастирi — просто величезнi по розмiрах "комуналки", де киплять роздратування, ворожнеча, де в значній кількості годують "забiйною" їжею, навiть пiд час постів, де крiм одноманiтних стандартних щоденних молитов i уклонiв, люди зайнятi лише звичайною господарською дiяльнiстю.

Навiть митися їм дозволено не частiше, нiж раз у два тижнi. Це називається "умертвiнням плотi". I плотi їх дiйсно хворiють, погіршуючи i без того важкi стани душ.

Але ж багато хто з мешканцiв монастирiв ще i "спалюються" сексуальною пристрастю, що вони так ненавидять. Причому, може бути, саме вiд неї вони, обманутi, i шукають порятунку за монастирськими стiнами?

За рiдкiсними винятками, ченцi володiють неабиякою енергетичною грубістю душ — як чоловiки, так i тi жiнки, що тепер уже "у вiцi". Їх "брянчаніновці" привчають до безупинного життя в негативних емоцiях, у тому числi за рахунок постiйного пам'ятання саме про пекло, бiсiв, про власну безнадiйну грiховнiсть, переданою їм нiбито Адамом i Євой, що колись фатально "нагрішили"...

Вони насправдi, у самiм буквальному значеннi, тонуть у пеклi, почувають це пекло i його мешканцiв — i лякають їм iнших людей, затягаючи їх у страх i в пекло, поширюючи на навколишнiй свiт цю мiстичну заразу...

... Я далекий вiд закликiв "закрити" такi монастирi: вони потрiбнi людям, реально потрiбнi з багатьох причин. I я сам колись одержав вiд них величезну користь, живучи в них, працюючи, сповiдаючись i причащаючись щодня . Мова йде про iнше: про духовне оздоровлення — про очищення їх вiд "брянчаніновського" сатанiзму i про повернення в русло Навчання Iсуса Христа.

* * *

... Але захоплення сексом — це теж погано. Термiн "перелюбство" має значимiсть не тiльки в людей, але й у Бога. Позначає вiн як надмiрнiсть сексуальних контактiв (приставка "пере-" у словi "перелюбство" має аналог — слово "перемагати", що значить "пересилювати"), так i секс iз неадекватними (не вiдповiдними за рiвнем духовного просунення) партнерами (докладно про це див. у [14]). Погроза переданих половим шляхом хвороб — це саме той механiзм, що Бог використовує для "гальмування" у людях тенденцiї до сексуальних розваг.

Iстина ж тут у тiм, що нам варто намагатися головну свою увагу направити на пошук Бога, не захоплюючись надмiрно нiчим iншим. (Причому секс — лише одне з багатьох таких захоплень).

Зараз про сексуальнi "перегини" говорити особливо актуально, оскiльки по рiзних країнах, включаючи нашу, роз'їхалися псевдоучні iндiйського духовного Майстра Раджніша (Ошо). Іменуючи себе "проясненими" "свамі" (ченцями), не знаючi нiчого про Бога, одержимi сексом, а iнодi i насильством, чорнi всерединi вiд енергетичного бруду i наскрiзь хворi, — вони, роблячи собi рекламу iм'ям Учителя, заробляють собi на життя, проповiдуючи вседозволенiсть у їжi, наркотиках i, звичайно ж, у сексi. Вiдомий випадок, коли в одному з таких "ашрамів" (монастирiв) усiх заманених туди рекламою жiнок "iнiцiювали" через групове зґвалтування.

Менi самому довелось спостерiгати i спалахи венеричних хвороб, i швидко наступаючу дияволізацію (по енергетичному статусi душ) серед жертв таких новацiй.

... Отже, у сексi, як i у всiм iншому, кожним повинна бути знайдена мiж двома крайностями "золота середина"... I тодi може прийти саттвічність: гармонiя, чистота.

* * *

Стоншення свiдомостi, знаходження істинної саттви як необхiдної ступiнi до пiзнання Святого Духа i Бога-Отця — неможливi без вмiщання в себе концепцiй Краси. "Краса: Космос затверджує на цiй формулi Еволюцiю", — так учив нас Бог через Олену Рерих [14,22].

Духовна краса iснує на двох ступiнях шкали гун: раджаса i саттви.

Раджас тут — це енергiйнiсть, зiбранiсть, краса подвигу. Це — духовний воїн з непохитною волею. Тема раджаса може бути знайдена й у станах природи, її ж можна виразити i через танець, i музику, i живопис. Приклади останнього — картини Миколи Рериха.

Саттва — витончена i насичена нiжною любов'ю духовна чистота i краса — найближча ступiнь до пiзнання Святого Духа.

У природi стан саттви можна знайти в чистотi свiтла висхiдного сонця, у весняному спiвi птахiв, у заворожливiй тишi тихого вечора.

Одними з кращих зразкiв гарної саттвічної музики є деякi твори Ананда Шанкара. Найвищої оцiнки заслуговують деякi пісні, створенi школою "Свiдомiсть Крішни", є i дивнi по красi звучання православнi наспiви, дзвоновi передзвони.

Саттвічна краса гармонiчного людського тiла — це теж духовна краса, що може сонастроювати з так вiдсутньою у бiльшостi людей нiжнiстю, пестливiстю, тишею, спокоєм.

У росiйськi мiста саттва прийшла з Горбачовською Перебудовою, насамперед, у видi фотоплакатiв з нiжною красою оголених жiночих тіл. Це було, безсумнiвно, духовним проривом.

Але вiдразу дiлки вiд гуни тамас прийнялися опоганювати цю тему, виставляючи на глядача фото випнутих задiв...

Так виявляються рiзнi гуни в тому самому жанрi мистецтва. Гуна саттва учить красi любовi, гуна тамас її опоганює.

... Запитаємо себе: а до якої гуни вiдношуся я? I що менi в зв'язку з цим робити?...

* * *

І ще один штрих до теми Любовi

Один раз я довго їхав у потязi, вiдпрацьовуючи свою сумирномудрість i вивчаючи ситуацiю: моїми сусiдами були дуже товста i груба, з тiлом величезних розмiрiв мати i приблизно 15-лiтнiй син, курсант суворiвського училища, майбутнiй офiцер. Усю дорогу, багато годин, мати безупинно репетувала на пiв-вагона. Про що? Вона... просто розмовляла зi своїм сином, кричачи йому усе, що приходило на розум, усi свої думки. Наприклад: "Синок! Я зараз пiду викину в туалет недогризок яблука!... ... Чому ти не вiдповiдаєш, коли до тебе звертається твоя мати???!!!" А змучений, з отупiлим обличчям "синок" уже мiг лише в'яло кивати головою, вiдвернувшись до вiкна...

Як можна оцiнити поводження цiєї щиро люблячої своє чадо "неньки"?

Насильство? — Так. Безтактнiсть? — Так. Можна назвати i ще iншi її властивостi... Але зараз важливо пiдкреслити iнше: вiдсутнiсть у її любовi Спокою.

Здатнiсть до глибокого внутрiшнього Спокою, особливо коли немає необхiдностi робити енергiйнi дiї, є дуже важливою, цінною властивiстю. Це є базова передумова для дiйсної Любовi.

А спроби любити без Спокою здобувають часом проiлюстрованi приведеним прикладом карикатурнi властивостi. Така "любов" здатна тiльки калiчити її жертв. У них вона викликає лише iнтенсивну потребу збiгти. Якщо є куди...

... Стан Бога-Отця в Його Обителi можна описати як Нiжний Спокiй. Будемо учитися цьому в Нього, готуючись до зустрiчi з Ним.

Але істинний Спокiй не протистоїть здорової Енергiйностi, а гармонiйно сполучається з нею. Продумаємо цей постулат i прикладемо його до себе.

Допомогти в рiшеннi цiєї задачi, крiм рекомендацiй даної книги, може вивчення кращого духовного досвiду традицiй чань- i дзен-буддизму i розробленi в цих напрямках духовного пошуку конкретнi прийоми: "чайнi церемонiї", "кам'янi сади", "медитативнi ландшафти", кращi методи виховання i навчання самураїв i т.ін. [16,30,36,38].

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]