Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Володимир Антонов
Екопсихологія

Головна > Книги > Екопсихологія

 

Змiст


ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ В БАГАТОВИМІРНОМУ ПРОСТОРІ

Екологiя і екопсихологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради щодо харчування

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я й доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прив’язаності помилковi й істинні

Учення Бога — i сектантство

Споконвічний Закон – Санатана Дхарма

Коментар до схеми Патанджалі

Яма та ніяма

Асана

Пранаяма

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Чакри та меридіани

Медитативнi тренування

Мiсця сили

Формула Бабаджі

Істина

Простота

Любов

Карма-йога (служіння)

Знищення свого нижчого «я» заради злиття з «Я» Бога

Завершення Шляху

ПРАКТИКА ПРЯМОГО ШЛЯХУ

Попередні методи

Початкові методи

Етична самокорекція

Враження — як «їжа» для душі

Початковий контроль своїх емоцій

Про співчуття

Зібраність, енергійність

Хатха-йога

Робота з образними уявленнями («візуалізація»)

Основні методи

«Хрест Будди»

Розминка

Релаксаційні асани

Пранаями

Психофізичні вправи

«Шавасана»

«Латихан». Хрещення Святим Духом

Очищення чакр. Розкриття духовного серця

Виходи з тіла

Розвиток чакр. Дань-тяни

Робота з меридіанами. Сушумна, читрині, жень-мо, «мікрокосмічна орбіта», серединний меридіан

«Кокон»

«Міхурі сприйняття»

Розвиток сили у витонченості  (правильна «кристалізація» свідомості)

«Моржування»

Медитативний біг

Вищі методи

Пранава. «Народження» і «дорослішання» у Святому Духові

Іще про самозцілення

«Тотальна реципрокальність» (Ніродхі)

Вогняне хрещення

«Корінь»

«Підняття» кундаліні

Входження в Обитель Творця

Наш смисл життя (лекція)

Про «древо пізнання добра і зла» (лекція)

Сходини духовного Шляху

Як полюбити Бога? (лекція)

Практика сучасного ісихазму (лекція)

«Сонце Бога» або Як стати Океаном Чистої Любові (лекція)

Як розуміти слово Бог (лекція)

Релігія — і релігійні рухи та школи (лекція)

«Вузький Шлях» до Вищої Мети (лекція)

Атман і Кундаліні (лекція)

Служіння Богові (лекція)

Мистецтво і духовний розвиток (лекція)

Головні принципи викладання психічної саморегуляції дітям та підліткам (лекція)

Мистецтво бути щасливими (лісова лекція до фільму)

Саттва туманів (лісова лекція до фільму)

Саттва весни (передмова до фільму)

Ключі до таємниць життя. Набуття безсмертя (лісова лекція до фільму)

ЗАГАЛЬНЕ ЗАКІНЧЕННЯ

1. Про історію релігії

2. Що потрібно розуміти  під словом Бог

3. Що таке людина

4. Основи методології  духовного вдосконалення

5. Структура людського організму  і будова Абсолюту

6. Якою має бути практика релігійних об’єднань

Лiтература

Схема вивчення структури Абсолюту



ЭКОПСИХОЛОГИЯ
ЭКОПСИХОЛОГИЯ

 

 

Знищення свого нижчого “я” заради злиття з “Я” Бога

 

Цей роздiл Учення — завершальний. Вiн включає Злиття iндивiдуальної свiдомостi людини, що проникла у вищий еон, з Первинною Свiдомiстю. При цьому вiдбувається розчинення самовiдчуття в Океанi Його Всесвiтньої Свiдомостi.

Грубо шкідливими треба визнати спроби лiдерiв деяких сект чи цiлком знищити самовiдчуття учнiв без надання їм нового субстрату для аутоідентифікації*6, чи, навпаки, вселити їм, що вони — i так уже Бог. Самовiдчуття людини повинно бути не знищене, але саме пережите. А пiзнання Творця i Злиття з Ним здiйснюються не через навіювання чи самонавiювання, а через поетапне проникнення свiдомiстю, що правильно розвивається, в усе бiльш тонкi еони, їхнє дослiдження, закрiплення в них, навчання Злиттю спочатку зi Свiдомiстю Святого Духу i потiм i зi Свiдомiстю Творця. Всi iншi установки є крайніми i ведуть чи до затримок розвитку, чи до культивування грубих порокiв i вiдходу в дiаметрально протилежний вiд Бога бік, що призводить до дияволізації та божевiлля.

Робота в рамках цього пункту “формули Бабаджі” повинна починатися з елементарної корекцiї своєї поведінки i самовiдчуття в спiлкуваннi з iншими людьми.

Наприклад, з точки зору духовного росту карикатурно виглядають тенденцiї багатьох людей насаджувати своє домiнування над iншими, мати вигляд “головних”, “важливих”.

Насильство, вразливiсть, ревнивiсть, мстивiсть, гнівливість, прагнення володіти людьми i речами (крiм найнеобхiдніших), сексуальна пристрасть, як i будь-яке інше iнтенсивне бажання чого-небудь вiд iнших людей чи від Бога — усе це є порочнi прояви наших нижчих “я”. Вони повиннi бути усуненi.

Багато найцiннiших лаконiчних формул-заповiдей на цей рахунок залишили нам Iсус Христос i Його Апостоли: не сiдай на перше мiсце, якщо хочеш вирости духовно, — стань слугою iншим людям, не смiй ображатися, мстити, кожний вважай iншого вищим за себе i т.ін. [10,18].

Точно про це ж чiтко i лаконiчно говорили Лао-Цзи i Хуан Матус [10,18]*7.

Для того, щоб зжити прояви свого “я”, що “стирчить”, потрiбен заглиблений самоаналiз i покаянна робота.

Але реально взагалi не iснує нiякого “вiдпускання грiхiв”: у Бога немає такого поняття.

Мета каяття — не в тiм, щоб одержати прощення за конкретнi вчинені провини — а в тiм, щоб очистити себе вiд порокiв.

“Грiхи”, тобто нашi помилки, є наслiдком недосвiдченостi, незнання, чи ж конкретними проявами тих якостей душі, що називаються пороками.

... Істинними ж механiзмами звiльнення вiд порокiв є самоаналiз, каяття i потiм твердий самоконтроль.

Якщо виявлений порок не зникає вiдразу, то необхiдно переглянути, згадуючи, всю його лiнiю проявiв — вiд самого дитинства (а iнодi навiть у минулих життях). I всi помилково вирiшенi ситуацiї треба думкою пережити заново, правильно.

I бiльш того — доцiльно “програти” заздалегiдь тi можливостi в майбутньому, де порок знову може проявитися.

Також важливо спробувати “загладити свою провину” перед скривдженими нами людьми, тваринами, навiть рослинами. Якщо їх уже нема “у живих” на Землi — звернемося до них як до невтiлених душ. I будемо пам'ятати, що от такi нашi зусилля по очищенню себе вiд порокiв дiйсно приймаються Богом.

“Обробцi” каяттям треба пiддати всi свої прояви не-любовi до iнших iстот, до Бога, всi егоїстичнi вчинки й емоцiї.

 

* * *

Багато тупо-егоїстичних людей норовлять вломитися у вагон чи метро поїзда вiдразу, як тiльки вiдчиняються двері, не даючи спочатку вийти тим, хто на цiй зупинцi виходить.

Або, очiкуючи автобус чи тролейбус, вони перегороджують своїми тiлами тротуар — замiсть того, щоб, пiклуючись про iнших, стати скраю, нiкому не заважаючи.

Або, входячи у вестибюль станцiї метро, однi притримують дверi, допомагаючи ввiйти тому, хто йде позаду, iншi ж, навiть не оглянувшись, дверi вiдпускають, розтрощуючи ними “ближнього свого”.

Егоїстичнi примiтиви, i потрапивши в здорову духовну школу, поводяться настiльки ж характерно. Поки йдуть заняття — їм добре, вони — у блаженствi, у щастi. Але тільки курс занять завершиться — i їм стає погано: адже вони вже звикли, що їм роблять приємно, а тепер от — перестали... І — оскiльки їм тепер “погано” — починається наростання негативних емоцiй на адресу викладача i школи...

Егоїстична людина знає тiльки свiй особистий iнтерес i обурюється, якщо на її шляху зустрiчається перешкода у вигляді будь-якої потреби когось iншого.

Будь-якi iнтенсивнi бажання чогось вiд кого б то не було свiдчать про порочний прояв нижчого “я” того, хто бажає. Такi бажання запускають механiзм бiоенергетичного “вампіризму”, стають причиною хвороб тих, вiд кого хочуть [9], i обтяжують долі тих, хто хоче.

Людина ж любовi — завжди передбачлива: вона пiклується про те, щоб нiкому нi в чому не перешкодити i щоб, навпаки, допомогти, по можливостi, кожному; iнтереси iнших вона ставить вище за свої власні.

Вона, наприклад, нiколи не полiзе в дверi першою, вiдштовхуючи iнших.

Вона — завжди ввiчлива, доброзичлива, пiклується про те, щоб нiкого нiчим i нiколи не засмучувати без потреби, навiть своїми власними не кращими станами: хворобою, втомою.

У сексi вона нiколи не буде нав'язувати себе, але дочекається того моменту, коли бажання стане взаємним.

.. Велику допомогу в такого роду самоаналiзi зможуть надати детальні рекомендацiї на цей рахунок Сатья Саї [10,18].

 

* * *

... Досягнутi очищення вiд грубості i здатнiсть до співзвучності з саттвічними явищами оточуючого нас життя — дають можливiсть почати медитацiї “розчинення” себе в гармонiї навколишнього простору. Особливо добре це робити в тихi вечори, на свiтанку, у лiсi, у степу, на водоймах. Схема медитацiї така: є тiльки гармонiя простору: лiсу, озера, степу, а мене — немає. При цьому свiдомiсть, розширившись з анахати, зливається з витонченістю i чистотою свiту природи.

Наступним за цим принциповим етапом буде злиття зi Святим Духом у медитацiї Пранава (див. нижче), а потiм i поетапне освоєння “тотальної реципрокальності” (Ніродхі) в еонах Святого Духу i Бога-Отця.

Саме так людина назавжди завершує свою iндивiдуальну еволюцiю, стаючи Частиною Первинної Свiдомостi, Творця. I продовжує творче життя вже в якостi Його.

 


 

*6  Іноді це може робитися навмисно — з метою пере-творення адептів у своїх рабів-зомбі.

*7  Щоб правильно розуміти твори Карлоса Кастанеди про Хуана Матуса, необхідно прочитати книгу дружини Карлоса — Маргарет Кастанеди [32].

 

 

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]