Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Володимир Антонов
Екопсихологія

Головна > Книги > Екопсихологія

 

Змiст


ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ В БАГАТОВИМІРНОМУ ПРОСТОРІ

Екологiя і екопсихологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради щодо харчування

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я й доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прив’язаності помилковi й істинні

Учення Бога — i сектантство

Споконвічний Закон – Санатана Дхарма

Коментар до схеми Патанджалі

Яма та ніяма

Асана

Пранаяма

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Чакри та меридіани

Медитативнi тренування

Мiсця сили

Формула Бабаджі

Істина

Простота

Любов

Карма-йога (служіння)

Знищення свого нижчого «я» заради злиття з «Я» Бога

Завершення Шляху

ПРАКТИКА ПРЯМОГО ШЛЯХУ

Попередні методи

Початкові методи

Етична самокорекція

Враження — як «їжа» для душі

Початковий контроль своїх емоцій

Про співчуття

Зібраність, енергійність

Хатха-йога

Робота з образними уявленнями («візуалізація»)

Основні методи

«Хрест Будди»

Розминка

Релаксаційні асани

Пранаями

Психофізичні вправи

«Шавасана»

«Латихан». Хрещення Святим Духом

Очищення чакр. Розкриття духовного серця

Виходи з тіла

Розвиток чакр. Дань-тяни

Робота з меридіанами. Сушумна, читрині, жень-мо, «мікрокосмічна орбіта», серединний меридіан

«Кокон»

«Міхурі сприйняття»

Розвиток сили у витонченості  (правильна «кристалізація» свідомості)

«Моржування»

Медитативний біг

Вищі методи

Пранава. «Народження» і «дорослішання» у Святому Духові

Іще про самозцілення

«Тотальна реципрокальність» (Ніродхі)

Вогняне хрещення

«Корінь»

«Підняття» кундаліні

Входження в Обитель Творця

Наш смисл життя (лекція)

Про «древо пізнання добра і зла» (лекція)

Сходини духовного Шляху

Як полюбити Бога? (лекція)

Практика сучасного ісихазму (лекція)

«Сонце Бога» або Як стати Океаном Чистої Любові (лекція)

Як розуміти слово Бог (лекція)

Релігія — і релігійні рухи та школи (лекція)

«Вузький Шлях» до Вищої Мети (лекція)

Атман і Кундаліні (лекція)

Служіння Богові (лекція)

Мистецтво і духовний розвиток (лекція)

Головні принципи викладання психічної саморегуляції дітям та підліткам (лекція)

Мистецтво бути щасливими (лісова лекція до фільму)

Саттва туманів (лісова лекція до фільму)

Саттва весни (передмова до фільму)

Ключі до таємниць життя. Набуття безсмертя (лісова лекція до фільму)

ЗАГАЛЬНЕ ЗАКІНЧЕННЯ

1. Про історію релігії

2. Що потрібно розуміти  під словом Бог

3. Що таке людина

4. Основи методології  духовного вдосконалення

5. Структура людського організму  і будова Абсолюту

6. Якою має бути практика релігійних об’єднань

Лiтература

Схема вивчення структури Абсолюту



ЭКОПСИХОЛОГИЯ
ЭКОПСИХОЛОГИЯ

 

 

4. Основи методології духовного вдосконалення

 

4:1. Досконалість Творця складається з трьох головних якостей: Любові, Мудрості та Сили. Тому і кожна людина в її особистій еволюції має вдосконалюватися за цими трьома параметрами.

4:2. Нехай кожна людина почне з того, щоб її головними етичними принципами стали наступні:

“Не бажай другому того, чого не бажаєш собі!” та

“Допомагай усім у всьому доброму!”

Потім буде правильним почати освоєння функцій свого духовного серця — органу, що продукує емоції любові.

4:3. Духовне серце є біоенергетичною структурою, одвічно розташованою в грудній клітці. Перша ступінь його розвитку може вважатися взятою тоді, коли воно заповнює всю грудну клітку, а людина здатна стійко перебувати концентрацією свідомості в ньому, сприймати навколишній світ безпосередньо ним і діями з нього, у тім числі, з нього говорити.

Коли людина засвоїла це, вона — поки перебуває концентрацією свідомості в духовному серці — уже не може входити в інші емоційні стани, крім варіантів емоцій сердечної любові.

Від цього радикально змінюється характер її взаємостосунків з навколишнім середовищем, у тім числі, з іншими людьми, різко покращується здоров’я.

Той, хто утвердив себе в цьому стані, саме звик жити в ньому і проживе так до кінця свого земного втілення, — гарантовано опиняється в раю саме серед таких райських душ.*40

Методики реалізації сказаного детально розроблені нами, описані в низці наших книг та проілюстровані у відеофільмах.

4:4. Людині належить досягнути успіхів у духовному розвитку, перетворити себе у велику душу, що складається в основному з духовного серця.

Їй належить навчитися жити так, щоб майже не виходити з емоцій любові: ніжної свіжості, тактовної турботливості, готовності щиро й безкорисливо допомагати всім у всьому доброму, пошани до всіх достойних, у вдячності всім, хто допомагає, в прощенні всіх, хто образив, в готовності до самозабуття і самопожертви заради ближніх. І навіть змагаючись за благо ближніх, він не повинен виходити зі стану любові.

Нехай кожен прагне до викорінення із себе проявів погорди, корисливості, жадності, насильства, емоцій гніву в усіх його проявах, включаючи емоції осуду, помсти, заздрощів, ревнощів. Перераховані емоційні стани потрібно розуміти як такі, що протистоять Любові.

Навчитися керувати своїми емоціями можна за допомогою інтелектуальної праці у боротьбі з пороками (включаючи каяття) і по вирощуванню у собі позитивних якостей, яких не вистачає; велику допомогу в цьому надасть засвоєння прийомів психічної саморегуляції, заснованих на роботі з емоціогенними структурами свого організму.

4:5. “Бог є Любов” — таке формулювання запропонував нам Ісус Христос. Він і Сам був Любов’ю. І нам заповідав стати Нею.

Наблизитися до Творця, Котрий є Любов, ми можемо, тільки також ставши Любов’ю. Інших способів немає.

І це є не лозунг, що складається з красивих слів, але нездійсненний на практиці, — а вивірена і відпрацьована на багатьох духовних шукачах система знань та методів.

4:6. Дуже важливо для духовного просування — розвивати інтелект. Дітям необхідно старатися дати якомога повноціннішу освіту. Дорослим також необхідно завжди намагатися пізнати якомога більше нового — переважно того, що є конкретною цінністю на духовному Шляху.

4:7. Свою трудову діяльність має сенс присвятити не гонитві за грошима і накопиченню матеріальних багатств — а тому, щоб спочатку якомога більшому навчитися, а потім, використовуючи накопичені знання, служити ними Богові через служіння людям.

4:8. Саме робити добро, всемірно підтримуючи еволюціонуючі душі — нехай буде головним стимулом у соціальному житті кожної людини!

Нехай така діяльність стане щирим даруванням! Тоді й інші — кращі! Почнуть відповідати дарами у відповідь. Саме так формуються групи справжніх, надійних друзів, які об’єднуються спільними духовними цілями.

4:9. Народження і правильне виховання дітей є також служіння Богові.

4:10. У виховній роботі з дітьми можуть успішно застосовуватися спеціальні прийоми, що сприяють розвиткові і готують дітей до серйозної духовної роботи у зрілому віці.

4:11. Діти мусять — на доступному для конкретного віку рівні — залучатися до творчої праці.

Нехай вони допомагають своїм батькам у їхній праці, нехай наймаються на різноманітні оплачувані роботи у вільний від навчання час, нехай навчання різноманітним трудовим навичкам увійде в педагогічні програми учбових закладів.

За допомогою цього дітям належить навчитися творити і цінувати все добре, створене руками й розумом інших людей.

Інакше — багато дітей, дорослішаючи, стають руйнівниками.

4:12. Подружнє життя і виховання дітей — дають прекрасні можливості для вдосконалення себе за багатьма параметрами, включаючи розвиток у собі таких аспектів любові, як турботливість, ніжність, альтруїзм.

Це ж — значно збагачує інтелектуальну сферу, даючи багато уроків з психології.

Бог є “Головний Психолог”. Ми також повинні освоювати психологію.

4:13. Думка, що завдання людини полягає лише в тому, щоб тільки “молитися”, нічого іншого не потрібно, — є глибоко помилковою і шкідливою. Варто зрозуміти, що Богові зовсім не потрібні наші молитви, суть яких — випрошування.

Богові потрібна від нас, насамперед, етична праведність щодо інших людей і всіх живих істот, а також у стосунках з Ним — Богом.

Йому потрібно, зокрема, щоб ми шукали Його, служили Йому, вчилися любити Його і прагнули розвинути себе до того ступеня, щоб ….піднести Йому себе у вигляді якомога досконалішого дару.

Саме цей дар є вгодною Йому жертвою від людини.

4:14. А вбивства тварин чи навіть рослин “у жертву богові” Йому зовсім не потрібні; вони є скоріше злочинами, але ніяк не “Богоугодними” справами.

4:15. Нав’язування людям уявлень про нікчемність і безнадійну гріховність людини, про її вічну протилежність Богові — неістинне і злочинне в очах Бога. Воно суперечить уже самому замислові Творця щодо нас. Воно перешкоджає духовному зростанню людей.

4:16. Основа силового розвитку душі може найкращим чином бути закладена за допомогою здорової фізичної праці. Якщо це зараз є неможливим — допоможуть спортивні тренування.

Для того, щоб успішно просуватися по духовному Шляху, потрібно мати здорове й сильне тіло.

Далі силовий аспект свідомості розвивається за допомогою спеціальних прийомів розвитку енергоструктур організму та особливі медитації. Вони можуть допускатися лише щодо тих людей, котрі, будучи інтелектуально зрілими, також набули стійкого статусу в емоціях любові та у витонченості свідомості.

4:17. Помилковою є думка, що до раю або пекла потрапляють у результаті здійснення того чи того вчинку (вчинків). Вчинки, які мають етичну значущість, визначають долю саме у втіленому стані.

Але перебування після смерті тіла у пекельних, райських або інших просторових мірностях (включаючи Обитель Творця) — це визначається тим, до яких станів свідомості людина саме привчила себе за життя у втіленому стані.

Якщо вона привчила себе до перебування у грубих емоційних станах — їй саме в них і доведеться продовжити своє існування без тіла, причому в гущі собі подібних.

Якщо вона прожила життя (у тім числі, останнім часом перед розлукою з тілом) у витонченій і чистій сердечній любові — вона опиняється в раю.

Але, щоб поселитися в Обителі Творця, — від “стартового” райського стану вимагається довга і важка медитативна робота під керівництвом Божественного Вчителя або Божественних Учителів.

Цьому, за бажання, належить присвятити цілком своє життя.

Підкреслимо, що сама людина пройти цю частину Шляху не може. А помилки можуть мати найтяжчі наслідки. Наприклад, можна “заблукати” в просторових мірностях… Або одного разу серйозно зірватися в грубі емоційні стани під впливом якогось стресового фактора… — це загрожує “обвалом” усіх позитивних медитативних напрацювань і тяжкими захворюваннями.

4:18. Духовна робота не може бути успішною у людей, що застосовують речовини, названі наркотиками, включаючи спиртні напої та тютюнові вироби.

4:19. Організм утіленої людини багатовимірний і нагадує у цьому відношенні багатовимірний Абсолют. Тому процес пізнання себе значною мірою співпадає з процесом пізнання Абсолюту.

4:20. Одним з найважливіших завдань духовної роботи є заміна людського егоцентризму на Богоцентризм — і в розумі, і в медитативній реалізації.

4:21. Вищі ступені духовного сходження можуть бути освоєні лише в чернецтві.

4:22. Чернецтво — це однонаправленість уваги духовного подвижника на одну лише Мету — повне пізнання Бога і Злиття з Творцем в Його Обителі, а також на допомогу всім достойним на цьому Шляху.

4:23. Завдання, які стоять перед ченцями, аж ніяк не можуть бути розв’язані за допомогою носіння спеціального одягу, отримання нових імен, поклони і стандартні молитви. Все це не має прямого стосунку до істинного чернецтва.

4:24. Паразитичний спосіб життя, що іноді вихваляється у релігійному середовищі, яке виродилося, як достоїнство, насправді є пороком і пагубно відбивається на долях адептів цього викривлення.

Жебрацтво Бог розглядає як заняття непристойне [10,18].

4:25. Целібат (заборона на сексуальне життя) не є істинним атрибутом чернецтва. Він — більше шкодить, ніж допомагає на духовному Шляху. Адже він створює сексуальну домінанту (домінанту сексуальної невдоволеності) — замість того, щоб єдиною домінантою був Творець, плюс турбота про ближніх.

Целібат також не дозволяє розвинутися в людині таким важливим проявам любові, як сексуально забарвлена ніжність, турботливість щодо подружжя і до власних дітей.

Целібат також може прямо шкодити здоров’ю, викликаючи простатити у чоловіків та неврози на грунті сексуальної невдоволеності у представників обох статей.

4:26. Секс аж ніяк не є “гріхом”,

а) якщо він не пов’язаний з насиллям та іншими формами завдавання шкоди,

б) якщо він має місце з адекватним партнером і

в) якщо він не витісняє собою важливіші аспекти життєдіяльності.

Гармонійне сексуальне життя є нормою для всіх здорових дорослих людей, включаючи, зрозуміло, тих, які повністю присвятили свої життя духовним цілям.

Проте у подружньому житті мають перебувати схожі за своїм духовним статусом люди [10, 18].

4:27. Впровадження тієї ідеї, яка надміру активізувалася останнім часом, про те, що, “чим більше сексу — тим більше духовності”, — є протилежними крайнощами і не меншою мірою шкодить духовному зростанню: адже в центрі уваги виявляється секс, і аж ніяк не Творець в Його Обителі, не різнобічне власне вдосконалення, не участь в Еволюційному Процесі за допомогою служіння Богові, яке полягає в допомозі іншим людям в їхньому повноцінному існуванні на Землі та духовному зростанні.

“Де скарби ваші — там і серце ваше”, — навчав Ісус Христос (Лк 12:34).

 


 

*40  Тому, хто прочитав цю книгу, має бути ясним, що невіглаське розуміння терміну «серце» як зосередження всіх взагалі емоцій, включаючи статеву пристрасть (похіть), ненависть, жадобу крові і т.п., — не має жодного стосунку до духовності. Словесні звороти «жити серцем», «жити по серцю» мають означати «жити любов’ю, в любові», а не «пливти за течією неконтрольованих розумом емоцій».

Останнє значення, на жаль, увійшло в літературну «класику», що не сприяє духовній культурі читачів тих книжок.

 

 

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]